Зі свічками в руках проти зброї режиму

20 років тому у Східній Німеччині відбулися події, про які в ті часи мало хто навіть міг подумати. Режим, побудований на примусі та насиллі, дав тріщину, захитався і врешті-решт упав. Падінню Берлінського муру передували масові протести проти режиму, встановленого Соціалістичною єдиною партією Німеччини.

Легендарними стали демонстрації 9 жовтня 1989 року в Лейпцигу. Лише в цьому місті 70 тисяч людей зі свічками в руках вийшли на вулиці, вимагаючи демократичного оновлення. До такої величезної кількості мирних протестувальників східнонімецькі партократи були не готовими. Вони не наважилися на військове втручання. Перемогу здобули демонстранти з гаслом «Ні –насиллю». Перемогла мирна революція, яка взяла початок у церкві Святого Миколая, де люди запалили свої свічки. Свічки, які перемогли зброю.

Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:  Ніколайкірхе в ЛейпцигуУсе почалося з Ніколайкірхе

Євангелічна церква Ніколайкірхе є найбільшим храмом у Лейпцигу. Тут, як і в багатьох інших церквах НДР, уже від середини 80-х проводилися молитви за мир. Відтоді, як у січні 1988 року в Берліні під час демонстрацій було ув’язнено багато учасників, молитви за мир стали набувати політичного характеру. Тому дедалі більше людей стало приходити до Ніколайкірхе, яка в ті часи, фактично, перетворилася на форпост інакомислячих та опозиціонерів.

Багато парафіян та керівників церкви боялися, що рано чи пізно влада, для якої їхні мирні молебні дедалі більше перетворювалися у щось на кшталт червоної шмати для бика, втрутиться і розпочне репресії проти відвідувачів. Усередині громади почалися дискусії, чи не занадто політичними стали їхні молитви і чи зміст проповідей усе ще можна назвати біблійним.

Поділяй і владарюй

Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:  Мирні молебніНаприкінці літа 1988 року цей конфлікт загострився. Священика Крістофа Воннебергера, який фактично ініціював мирні молебні, відсторонили від їхнього проведення. Тактика державної влади – насадити церкві конфлікт зсередини – почала давати свої плоди. «Можу собі уявити, наскільки тішилося місцеве партійне керівництво, коли у церкві почалися суперечки, коли нам заборонили проводити наші молебні в Ніколайкірхе, і ми не мали жодної можливості перенести їх деінде», - пригадує один з ідейних натхненників молитов за мир Райнер Мюллер.

Однак намагання влади погасити політичний підтекст церковного конфлікту мали прямопротилежний ефект. Люди, яким заборонили збиратися в церкві, почали демонструвати перед церквою. Протест вийшов зі стін храму на вулиці. А коли влада наказала взагалі скасувати мирні молебні, тут уже навіть помірковані церковні діячі повстали.

Із стін храму на вулицю

Bildunterschrift: Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:  Вшанування9 жовтня 1989 року одразу чотири лейпцизькі церкви відкрили свої двері для мирних молебнів. Наплив людей був неймовірний. «Я гадала, вулицями їдуть вантажівки – так тремтіла земля. Але це були кроки 70 тисяч людей, які тоді вийшли з мирними протестами», - пригадує одна з очевидців тих подій.

Цієї осені, в урочистостях з нагоди 20-ої річниці мирної революції в Лейпцигу візьмуть участь канцлер Німеччини Ангела Меркель, федеральний президент Горст Келер, а також правозахисники та учасники тих подій.

Автори: Мехтгільд Баус / Христина Ніколайчук

Редактор: Леся Юрченко